Земля – найголовніше джерело, багатство світу. Верхній шар землі (грунт) є базою розвитку сільського і лісового господарства, в надрах землі знаходяться значні запаси корисних копалин, та вода без якої неможливе життя. Земля це природний ресурс, основа життя рослин тварин, і людей. Немає нічого вічного, необхідного і незамінного, ніж земля.
17 червня відзначається Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою. Світова спільнота замислилась над глобальними проблемами, які повинні хвилювати все людство.
Опустелення — це процес безповоротної зміни грунту і рослинності та зниження біологічної продуктивності, який в екстремальних випадках може призвести до повного руйнування біосферного потенціалу і перетворення території в пустелю. Усього в світі опустелення загрожує понад 1 млрд. га земель. Причини й основні чинники опустелення різні. Як правило, до опустелення призводить поєднання декількох чинників, спільна дія яких різко погіршує екологічну ситуацію. На території, схильній до опустелення, погіршуються фізичні властивості грунтів, гине рослинність, забруднюються грунтові води, різко падає біологічна продуктивність, а отже, підривається і здатність екосистем відновлюватися.
Чернівецька область знаходиться на південному заході України і розташована в трьох природно-географічних зонах: лісостеповій, яка займає Прут-Дністровське межиріччя; передгірській, розташованій між Карпатами та річкою Прут і гірській, яка охоплює Буковинські Карпати.
Земельний фонд Чернівецької області станом на 01.01.2016 року становить 809,6 тис. га, з них: 469,7 тис. га – сільськогосподарські угіддя, 258,0 тис. га – ліси та інші лісовкриті площі, 40,1 тис. га – забудовані землі, 18,8 тис. га – під водою, 23,0 тис. га – інші землі.
Стан земель сільськогосподарського призначення в основному залежить від екологічної ситуації в будь- якому регіоні. Розорюваність угідь на схилах, а також невиконання комплексу робіт по захисту ґрунтів, порушення системи обробітку, використання важкої техніки, надмірне використання добрив та інші фактори призводять до погіршення стану земель. Нераціональна система землекористування призводить до тяжких екологічних наслідків, а саме: ерозії, селів, підтоплення, заболочення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва та іншими несприятливими природними та технологічними процесами. Стан родючості грунтів значною мірою залежить від обсягів застосування мінеральних і органічних добрив. Сильні вітри та сильні дощі ,є явищем найбільш руйнівної сили в нашому регіоні.
Основним напрямком з охорони земель, підвищення родючості ґрунтів і економії енергоресурсів повинні стати біологічна система землеробства, впровадження нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, зокрема, ґрунтозахисних та енергозберігаючих, проведення робіт із вилучення з інтенсивного обробітку малопродуктивних, ерозійно-небезпечних земель, впровадження ґрунтозахисно-меліоративної та агроландшафтної організації території.
Питання охорони земель, має бути основним з найважливіших напрямків державної політики країни.
Відділ землеустрою, охорони та використання земель
