Законом України «Про запобігання корупції» чітко визначено терміни такі як корупційне правопорушення, корупція, неправомірна вигода, правопорушення, пов’язане з корупцією тощо.

Так, корупційне правопорушення – це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Саме поняття «корупція» визначено як використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

В свою чергу, неправомірна вигода – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Правопорушення, пов’язане з корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені в частині першій статті 3 Закону, за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у встановленому законом порядку притягуються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності.

Кримінальна відповідальність

Перелік правопорушень, за які настає кримінальна відповідальність, зазначені у примітці статті 45 Кримінального кодексу України. З них можна виділити дві основних групи: корупційні кримінальні правопорушення та кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією.

Корупційні кримінальні правопорушення, в свою чергу, поділяються на:

1) кримінальні правопорушення, вчинені шляхом зловживання службовим становищем:

• привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 ККУ);
• викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 ККУ);
• викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 ККУ);
• викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 312 ККУ);
• викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням (ст. 313 ККУ);
• порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320 ККУ);
• викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 ККУ);
• викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 410 ККУ).

2) безумовно корупційні правопорушення:

• нецільове використання бюджетних коштів, здійсненню видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 ККУ);
• підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 ККУ);
• зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 ККУ);
• зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364¹ ККУ);
• зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365² ККУ);
• прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірно вигоди службовою особою (ст. 368 ККУ);
• підкуп службової особи юридичної особи приватного праві незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368³ ККУ);
• підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368⁴ ККУ);
• незаконне збагачення (ст. 368⁵ ККУ);
• пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоді службовій особі (ст. 369 ККУ);
• зловживання впливом (ст. 369² ККУ).

Кримінальними правопорушеннями, пов’язаними з корупцією вважаються:

• декларування недостовірної інформації (ст. 366² ККУ);
• неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ст. 366³ ККУ).

Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку. Кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку.

Адміністративна відповідальність

Відповідно до глави 13-А «Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією» Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність передбачена за:

• порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 172⁴ КУпАП);
• порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ст. 172⁵ КУпАП);
• порушення вимог фінансового контролю (ст. 172⁶ КУпАП);
• порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172⁷ КУпАП);
• незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень (ст. 172⁸ КУпАП);
• невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 172⁹ КУпАП);

Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням.

Згідно із статтею 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164¹⁴, 212¹⁵, 212²¹ цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Цивільно-правова відповідальність за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень настає у разі, коли вони призвели до негативних цивільно-правових наслідків (заподіяння матеріальної чи моральної шкоди).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Питання щодо притягнення державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування до цивільно-правової відповідальності за корупційні правопорушення вирішується у судовому порядку.

Дисциплінарна відповідальність

У розділі ХІ Закону України «Про запобігання корупції» визначено основні засади відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення та усунення їх наслідків. Слід звернути увагу на деякі з них. Так, особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Частиною третьою статті 65 зазначеного Закону передбачено, що за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства, з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог Закону в інший спосіб, рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перелік правопорушень, пов’язаних з корупцією (порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції»), за вчинення яких особу може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (перелік не є вичерпним):

• недотримання вимог закону щодо утворення (визначення) уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції та щодо погодження звільнення керівника уповноваженого підрозділу (ст. 13¹ Закону);
• неприйняття антикорупційної програми, неподання на погодження антикорупційної програми Національному агентству з питань запобігання корупції (ст. 19 Закону);
• порушення обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (ст. 22 Закону);
• порушення обмеження щодо одержання подарунка та недотримання вимог закону при одержанні неправомірної вигоди чи подарунка (ст.ст. 23,24 Закону);
• порушення обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 25 Закону);
• порушення обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (ст. 26 Закону);
• порушення обмеження спільної роботи близьких осіб (ст. 27 Закону);
• порушення вимог закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст.ст. 28-36 Закону);
• порушення правил етичної поведінки (ст.ст. 38-44 Закону);
• недотримання вимог закону щодо захисту викривачів (ст. 53 Закону);
• недотримання вимог закону щодо заборони на одержання пільг, послуг і майна органам державної влади та органами місцевого самоврядування (ст. 54 Закону);
• недотримання вимог закону щодо організації проведення спеціальної перевірки (ст. 56-58 Закону);
• непроведення службового розслідування стосовно особи, яка вчинила корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення (ст. 65¹ Закону).
• недотримання вимог щодо незаконних актів та правочинів (ст. 67 Закону).

Відповідно статті 59 Закону України «Про запобігання корупції» відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення, а також додаткові (нефінансові) заходи кримінально-правового характеру, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.