Права людини й громадянина закріплені в Конституції України, їх широта, реальність, гарантованість виражають не тільки фактичний та юридичний статус особи у суспільстві, а й суть діючої в країні демократії, соціальні можливості, закладені в самому суспільному ладі.
Частина 2 статті 3 Конституції України зазначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Зокрема, стаття 55 Конституції України передбачає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Так, основними формами захисту прав особи є:
1) захист прав органами публічної влади;
2) захист прав громадян громадськими об’єднаннями;
3) самозахист прав людиною, що включає в себе:
– звернення в державні органи та органи місцевого самоврядування;
– оскарження дій (бездіяльності) посадових осіб, що порушують права громадян;
– звернення в засоби масової інформації та правозахисні організації, громадські об’єднання;
– звернення в міжнародні органи із захисту прав людини.
Стаття 13 Конституції України передбачає також, що держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання. Вона також закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб’єктів права власності і гарантує кожному захист його прав і свобод. Ці принципові положення мають визначальне значення і для суб’єктів земельних правовідносин.
Так, Земельний кодекс України гарантує і забезпечує фізичним і юридичним особам рівні умови і способи захисту права власності і права користування на конкретні земельні ділянки.
Власник земельної ділянки чи землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав на землю здійснюється в адміністративному та судовому порядку.
Слід зазначити, що згідно з Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й при порушенні земельних справ.
Земельний кодекс України (ст. 152) визначає перелік способів захисту земельних прав, який не є вичерпним. Способи захисту – це дії державних органів у межах їхньої компетенції, які безпосередньо спрямовані на захист земельних прав громадян (наприклад, визнання права на землю судом, розгляд земельних спорів радою, опротестування прокуратурою акта органу державної влади, що порушує земельні права тощо).
Закріплені у Земельному кодексі України, Цивільному кодексі України система гарантій права власності на землю передбачає захист земельних прав громадян і юридичних осіб і охоплює такі способи: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Забезпечення гарантій прав на землю та невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом, – важливі конституційні принципи.
Безоплатна правова допомога – правова допомога, яка гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел.
Закон України «Про безоплатну правову допомогу» визначає порядок надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги.
Безоплатна первинна правова допомога, суб’єктами права на яку є усі особи, які перебувають під юрисдикцією України, включає такі види правових послуг, як надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг, інших документів правового характеру (крім процесуальних), а також надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Безоплатну первинну правову допомогу надають органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи приватного права, спеціалізовані установи, місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги/бюро правової допомоги усім громадянам України, які перебувають під юрисдикцією України.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 35-од від 25.02.2016 року «Про організацію діяльності громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги при Головному управлінні Держгеокадастру у Чернівецькій області» створено громадську приймальню з питання надання безоплатної первинної правової допомоги при Головному управлінні Держгеокадастру у Чернівецькій області. Даним наказом затверджено порядок роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги при Головному управлінні Держгеокадастру у Чернівецькій області, що регулює організацію роботи та порядок особистого прийому осіб та порядок розгляду звернень осіб.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 24.04.2017 № 80-од «Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 35-од від 25.02.2016року «Про організацію діяльності громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги при Головному управлінні Держгеокадастру у Чернівецькій області» встановлений графік роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги при Головному управлінні Держгеокадастру у Чернівецькій області, згідно якого безоплатна первинна правова допомога надається в м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194 А, 4-й поверх, кабінет № 409, з понеділка по четвер 09.00 – 13.00, перерва 13.45 – 18.00 та у п’ятницю 09.00 – 13.00, перерва 13.45 – 16.45.
Розгляд звернень громадян
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Стаття 40 Конституції України усім громадянам України надає право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Право на звернення забезпечує громадянам можливість обстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, участі в управлінні державними і громадськими справами та впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, посадові особи зобов’язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.
Терміни обробки звернень
При забезпеченні реалізації та гарантування закріплених Конституцією України прав громадян на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підвищенні ефективності роботи зі зверненнями громадян, урахуванні необхідність об’єктивного, всебічного і вчасного розгляду звернень громадян, комунальна бюджетна установа «Контактний центр міста Києва» в своїй діяльності регулюється Законом України “Про звернення громадян” та іншими актами законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено загальний термін розгляду звернень громадян, зокрема не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.
У разі якщо порушені в зверненні громадян питання потребують додаткового опрацювання, отримання додаткової інформації, то керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.
Необхідно зазначити, що термін розгляду звернень може бути скорочено від загального, за наявності обгрунтованої письмової вимоги громадянина.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Разом з тим, законодавством визначено п’яти денний термін для попереднього розгляду звернень громадян та їх перенаправлення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, в тому разі якщо питання, порушені в зверненні не входять до повноважень підприємств, установ, організацій, яким адресовано таке звернення.
Також звернення повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніш, як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 «Закону України «Про звернення громадян» на підставі того, що звернення, оформлене без дотримання вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян», а саме у зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Згідно ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).